Небулізація гризунів та кроликів
Небулізація – це метод лікування, при якому лікарські засоби подаються у вигляді туману (аерозолю) для вдихання. Цей метод дозволяє доставляти ліки безпосередньо до дихальних шляхів, що особливо ефективно при лікуванні респіраторних захворювань.
Який обрати небулайзер?
Тваринам не потрібні спеціальні небулайзери – використовують апарати для людей.
Головний важливий показник – діаметр часток, на які розщеплюється аерозоль: він не повинен перевищувати 5 мкм (а, за можливості – до 4 мкм).
Інші характеристики більше стосуються зручності використання та варіюються залежно від типу небулайзеру.
Основні типи небулайзерів включають:
1) Компресорні небулайзери: Це найпоширеніший тип небулайзерів для ветеринарного застосування. Вони працюють за допомогою компресора, який створює потік стисненого повітря, що приводить до розпилення лікарського розчину. Це універсальні інгалятори, що можна використовувати майже з усіма лікарськимим засобами. Завдяки компресору вони дають добрий поток аерозолю, що важливо при інгаляції тварини в боксі.
Домінусів компресорних інгаляторів можна віднести порівняно високу шумність (може варіюватися в різних моделей) та залежність від електромереж.
2) Ультразвукові небулайзери: Ці небулайзери використовують вплив ультразвукових хвиль для розпилення лікарських розчинів. Вони зазвичай більш компактні, ніж компресорні небулайзери. Також вони геренують менше чутного нам шуму та вібрацій, але тварини все одно можуть сприймати частину ульттразвукового діапазону та нервувати. Також ультразвукові небулайзери мають суттєві обмеження в розчинах, що можуть використовуватися. УЗ хвилі можуть порушувати структуру деяких антибіотиків та гормональних препаратів (напр. стероїдів). Тому ці небулайзери бажано не купляти для своїх тварин, але якщо в вас він вже є в наявності – його можна використовувати для інгаляції фізрозчину, антисептиків та бронходилятаторів.
3) Меш (Mesh) небулайзери: Це найновіша технологія, в якій теж використовується ультразвук, але впливає він не на сам розчин, а на “сито” (mesh), через яке розчин проходить. Це дозволяє уникнути негативного впливу ультразвуку на деякі препарати, і в той же час зберегти переваги ультразвукових небулайзерів – компактність та низьку шумність. Крім того, вони зазвичай мають автономне живлення – батарейки або акумулятор, що важливо під час відключень світла або під час подорожей. Деякі з меш-небулайзерів можна використовувати в перегорнутому положенні, що може полегшити кріплення до боксу/переноски. Попередні дослідження показують гарну ефективність, але широкого використання в ветеринарній медицині цей тип небулайзерів ще не має, тож деякі підводні камені можуть бути поки не виявлені – наприклад, чи дають вони достатній поток аерозолю для ефективної інгаляції в боксах.
Основні застереження під час інгаляції:
- Під час інгаляцій в боксі треба бути поряд з твариною та регулярно відстежувати її стан – можна не дивитися безперевно, але підглядати через короткі проміжки часу.
- Якщо в тварини є декомпенсована/застійна серцева недостатність – бажано не робити інгаляції, краще розглянути інші методи прийому ліків.
1) Стрес!
Всі тварини спочатку лякаються процедури, але більшість можна привчити та знизити стрес до терпимого рівня.
!!! В деяких випадках в тварин можуть виникати панічні атаки (неконтрольовані стрибки, біг, вокалізація, втрата свідомості). В такому разі припиніть інгаляцію, можна дати заспокійливі препарати (напр. Корвалол 0,1-0,2 мл) та дати пацієнту побути в спокої та під наглядом наступну годину. Якщо тварина дуже стресово реагує на інгаляції – розгляньте інші варіанти лікування.
- Наявність товаришів в боксі може знизити загальний рівень стресу, але запитайте в свого ветеринарного лікаря, чи можна інгалювати призначені препарати одразу кільком тваринам.
- Спробуйте почати з коротких небулізацій по 5-10 хвилин, щоб перевірити реакції тварини та привчити її до маніпуляції. Можна застосовувати смаколики як нагороду за витривалість.
- Розгляньте інгаляції на руках або в невеликій відсадній клітці для самих стресових тварин.
2) Залишки розчину на шерсті: деякі тварини будуть “виходити” з боксу трошки мокрі – робіть інгаляції в теплих (але не спекотних) приміщеннях.
3) Якщо в боксі інгалюється кілька препаратів та\або час інгаляції перевищує 20 хвилин – треба провітрити бокс, щоб забеспечити достатню кількість повітря.
4) Після кожної інгаляції чашу небулайзера треба ретельно промити та просушити. Можна використовувати Хлоргексидин або мильний розчин.
Як зробити інгаляцію:
1) Інгаляції через маску.
Зазвичай цей варіант підходить для більших тварин (кролики, мурчаки). В ідеальному варіанті треба піднести маску до мордочки тварини впритул та притримувати в такому положенні до закінчення інгаляції. Самого пацієнта можна утримувати, загорнувши у рушник (“буріто”). Часто контакт маски з носом/мордочкою може лякати тварину – в такому випадку можна привчати до маски поступово, спочатку тримаючи її на відстані (струм аерозолю повинен бути направлений до носа) та повільно наближаючи до мордочки.
Такий метод складно застосувати в малих рухливих тварин – пацючків, шиншил, хом’ячків, дегу тощо – через неможливість їх ефективно та без стерсу утримувати на одному місці. Але й їм він може підійти для коротких інгаляцій під час важких приступів задишки.
2) Інгаляції в боксі.
Для цього застосовуються звичайні пластикові бокси – вони не повинні бути повністю герметичними, достатньо добре затримувати аерозоль. Варто обирати бокси з довжиною приблизно в 1,5-2 корпуси тварини та комфортні по висоті для того, щоб тварина могла сісти та вмитися.
В бічній стінці бокса ножем або дріллю роблять отвір під загубник – треба, щоб він заходив впритул, максимально щільно. Якщо отвір вийшов більший – можна зафіксувати загубник ізоляційною стрічкою/скотчем. Деякі конструкцій роблять з використанням пластикових/гумових трубок як переходників. Майте на увазі, що під час інгаляцій чаша з препаратом повинна бути в вертикальному положенні, тож отвір повинен бути не занадто низько, а сам бокс можна ставити на край стола/дивана, щоб трубка від чаші не пережималась.
Додатково в кришці або стінці боксу можна зробити кілька невеликих отворів для вентиляції. Вони повинні бути не в доступі тварини або не перевищувати діаметр її носа – всі “слабкі місця” боксу потенційно можуть бути розширені та використані для втечі 🙂 .
Всередину бокса можна покласти щільну тканину (але якщо тваринка ховається під неї – треба замінити на інший наповнювач) або серветки/паперові рушники. Це потрібно для того, щоб адсорбувати надлишковий розчин та уникнути надмірного намокання тварини.
3) Інгаляція в переносці/клітці
За відсутністю бокса можна використати переноску або відсадну клітку. Кращим варіантом є прозорі переноски з вентиляцією в верхній кришці – це забезпечує гарний контроль стану тварини через прозорі стінки. Якщо такої переноски немає – підійдуть й інші, але треба буде заздалегіть обрати “точки” для спостереження. В дверцята кришки переноски або між прутами клітки можна втавити загубник напряму або через переходник (пластикову/гумову трубку належного розміру) та зафіксувати його плівкою або скотчем. Вентиляційні отвори або прутики треба накрити пакетом, плівкою або щільною тканиною. Можна зробити 1-2 отвори в пакеті/плівці, щоб “розгерметизувати” камеру та мати “віконця” для підглядання за твариною.
Майте на увазі, що більшість тварин не будуть спокійно сидіти та терпіти, а намагатимуться перевірити конструкцію на міцність та втекти через нещільно закриті дверцятка. Тому слідкуйте та, за необхідності, укріплюйте/притримуйте потенційні шляхи втечі.